Я сиджу на кухні, тримаючи в одній руці чашку зеленим чаєм, а другою поправляю дитячий монітор, щоб краще чути, чи дихає мій маленький син у своєму ліжечку. Йому п'ять місяців, і він, здається, належить до тих дітей, які відчувають кожну мою спробу розслабитися і сприймають це як особисту образу. Тільки-но я сідаю на диван, він прокидається. Тільки-но я наливаю собі суп, він починає плакати. Моє життя останнім часом — ...>>